крок вперед - і я заручниця в твоїй павутині
безсоромних думок
й оманливих почуттів
налякана .
сиджу в запилюженій комірчині
я на грані , на волосині , на лезові двох світів.
крок назад - і втрачаю зв'язок з реальністю
а тобто - з тобою,
сутенером нічних видінь.
заполонив , спалив своєю безжальністю
й не чути той рев , той плач моїх голосінь.
крок убік - і впаду на руки святому дияволу,
який то рятує, то нищить зотлілу душу мою,
сповідаюсь тобі і живу за твоїми лиш правилами.
й таке відчуття , ніби поряд зі смертю стою...
крок у...вись
- а таке взагалі існує?
Існує хоч метр квадратний , де тебе немає?
Я тікаю від того, хто справжню "мене" мордує,
я тікаю чи йду, але більше тебе не знаю.
слово «тікати» стає ключовим у вашій поезії дуже гострі переживання ЛГ через нерівну, але оригінальну подачу зачіпає читача, змушує вболівати. ну, й адресата, звісно, якщо він не кам‘яний
кавоманка відповів на коментар Ulcus, 31.12.2018 - 10:30
Мені дуже важливо чути від читачів саме такі коментарі, адже розумієш, що вони відчувають те саме, що і ти
Дякую Вам