Іскри Розуму
Ми іскри Розуму у світі цьому,
час прийде, Розум Неземний,
покличе всіх своїх дітей Додому.
Птахами Всесвіту роки, десятиліття,
складаються в віки, тисячоліття,
щезають десь в Безодні Часу і Світів,
там де мільярди світових віків,
в Безмежжі Всесвіту пливуть Рікою Часу,
і не збагнути це людині-невігласу.
На тлі безмежності світів, Людське життя, ,
немає виміру в масштабі Абсолюту,
навіть не мить, мізерна іскра на спокуту,
своїх, чужих, навіть не скоєних гріхів,
миттєвий спалах, на тлі вогнища Буття,
від дня народження до забуття.
Впади як зірка, не розпавшись на шматки,
згори, залишивши свій слід на небосхилі,
щоб тебе пам’ятали крізь віки,
хоча б нащадки, і місця, що серцю милі.
Ми іскри Розуму на тлі тисячоліть,
миттєві спалахи в Житті земному,
час прийде і в якусь незнану мить,
покличе Розум Неземний,
своїх дітей до Дому.
Дуже гарно!
Ми іскри Розуму на тлі тисячоліть,
миттєві спалахи в Житті земному,
час прийде і в якусь незнану мить,
покличе Розум Неземний,
своїх дітей до Дому.
Дякую, Ганно! Давно не бачив Ваших коментарів. А стосовно Неземного або Всесвітнього Розуму, то я якраз прибічник цієї теорії керування подіями у Всесвіті. Та то, як кажуть журналісти, моя особиста думка.
