Розтанув дим, й чиясь рука
Розкрила над землею небеса
І бачу я із далека –
Це Всесвіту гармонії краса.
Там спокій повний, неземний,
Нескореної мудрості зеніт,
І клаптик неба світло-голубий -
То згасла зірка тьмяно так блищить
Буває так невчасно
Зірки на небі гаснуть…
По небесам, то тут, то там
Спадають, ніби сльози по щокам.
Шукає світ нових зірок,
Вглядаючись в туманну далину,
Мені ж шкода погаслих тих
Чомусь так сильно – навіть не збагну.
Життя коротке й непросте -
Зірки тьмяніють навіть за роки,
Та кращим з них властиво те,
Що й згасши, світять нам через віки.
Буває так невчасно
Зірки на небі гаснуть…
По небесам, то тут то там
Спадають, ніби сльози по щокам.
