Я ІДУ НА ЗАХІД СОНЦЯ ДОДОМУ
Я іду, на захід сонця додому,
Чорнобрива доля веде за руку,
Відцвірінькав, птах відчуває втому-
Слухає, зоряну месу -науку.
Гасне сонце... замріяна далина,
Замислилось, на дубі верховітті,
У надвечір'я -безмежна глибинна...
О світе ,чому згубив суть в елітті?
Баско, б'є копитами крилатий кінь,
Та ірже, на волі -в травах духмяних,
Слово, пострілом вбиває людську тінь,
І бальзамом ,зцілює квіт румяних.
З Всесвіту ,месеч передає сонце...
Боже послання до планети земля,
О людино, неси світло в долонцях !
Надію, жить, щоб усміхалось дитя!
Зупиніться ,продажні посіпаки!
Не розпалюйте, проти брата війну!
Хай розум, не гальмують черви- шлаки,
Не діліть, на частини землю святу.
Людино, знайди златоустий розум!
Ори, сій зерно і вирощуй сади...
Люби, ближнього... почуй з небес лозунг!
не привласнюй, земні скарби і ліси.
Нема у Бога, що я цар на троні !
роблю, все те, що заманеться мені,
народ, мій раб... все у моїм законі !
обкрадаю, до нитки і все собі .
Всякому терпцю є початок кінець,
не чуєш, небес ти мертвець ходячий,
доброму королю слава і вінець!
а лихий блукає ,як пес бродячий.
М ЧАЙКІВЧАНКА
Чарівно,а головне- актуально і гарно сказано! 
