ІДУ НА ЗАХІД СОНЦЯ ДОДОМУ

Я  ІДУ  НА  ЗАХІД  СОНЦЯ  ДОДОМУ
Я  іду,  на  захід  сонця  додому,
Чорнобрива  доля  веде  за  руку,
Відцвірінькав,  птах  відчуває  втому-
Слухає,  зоряну  месу  -науку.
Гасне  сонце...  замріяна  далина,
Замислилось,  на  дубі  верховітті,
У  надвечір'я  -безмежна  глибинна...
О  світе  ,чому  згубив  суть  в  елітті?
Баско,  б'є  копитами  крилатий  кінь,
Та  ірже,  на  волі  -в  травах  духмяних,
Слово,  пострілом  вбиває  людську  тінь,
І  бальзамом  ,зцілює  квіт  румяних.
З  Всесвіту  ,месеч  передає  сонце...
Боже  послання  до    планети  земля,
О  людино,  неси  світло  в  долонцях  !  
Надію,  жить,  щоб    усміхалось  дитя!
Зупиніться  ,продажні  посіпаки!
Не  розпалюйте,    проти  брата  війну!
Хай  розум,  не  гальмують  черви-  шлаки,
Не  діліть,  на  частини  землю  святу.
Людино,  знайди  златоустий  розум!
Ори,  сій  зерно  і  вирощуй  сади...
Люби,  ближнього...  почуй  з  небес  лозунг!
не  привласнюй,  земні  скарби  і  ліси.
Нема  у  Бога,  що  я  цар  на  троні  !
роблю,  все  те,  що  заманеться  мені,
народ,  мій  раб...  все  у  моїм    законі  !
обкрадаю,  до  нитки  і  все  собі  .  
Всякому  терпцю  є  початок    кінець,
не  чуєш,  небес  ти  мертвець  ходячий,
доброму  королю  слава  і  вінець!
а  лихий  блукає  ,як  пес  бродячий.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816035
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.12.2018
автор: Чайківчанка