Я сьогодні зустріла зиму.
Така тиха, спокійна була.
Покривалом вкривала озиму,
Та чомусь не було в ній тепла.
Ще ступала легенько, ледь чутно,
Мов дівчисько біляве, мале,
Що в любові зізналось прилюдно,
Така щира, мов з твору Рабле.
Ще сріблястії шати не сшиті,
Ще нема кришталю на ріках.
Але йде королівна, бо в свиті
Біле хутро на кожухах.
Сонце зійде не раз ще на небі,
Осяваючи сніжну блакить.
Доки зможе притихшії греблі
Від зимового сну розбудить.
Тільки перша краплинка розтане,
Королівство покине умить.
На прощання востаннє погляне,
Крижане серце вміє болить.
І піде… вже не юне дівчисько,
Всі коштовності в скриню складе,
Придивись, як проходитем близько,
Снігова королева іде.