Зверніть увагу, як митець працює,
Як зосереджено вдивляється в модель,
Уловлює нюанси, медетує,
Заводить глядача у світ своїх ідей.
Спочатку дуже важко зрозуміти,
Як з хаотичних крапок, ліній, плям, штрихів
Йому вдається дійсність відтворити,
Безмежний простір неіснуючих світів.
Поєднуючи грані світла й тіні,
В бурхливому житті він істину шукає.
І колір, що родився на палітрі,
На полотні під пензлем оживає.
Ось пляма розтікається сміливо,
Немов би кольори ведуть життя своє,
Рука ж творця поволі то квапливо
Аморфним формам обрис надає.
Цей контур – віддзеркалення епохи,
Душі митця, його бажань і мрій.
На полотні, рожденний із хаосу,
Постане образ сповнений надій.
Глибоке сховане за простотою,
За прозою буття – поезія віків,
Безмежжя думки вкрите таїною,
Оголена душа в нюансах кольорів.