Привіт, мій фініш, ось я вже
Рубіж занедбаний в словах
Відкритим ехом хай несе
Твої слова в чужих вітрах
Не я обрав цей фініш рано
Не я хотів, щоб було так
Та після вже мене не стане
Тобі для щастя я забрак
Мій янголе, я знемагаю
В калюжах з ницості та зла
Тихенько в безвісті зникаю
До дна, мій янголе. До дна...
За мною прийдуть ще наступні
Ти їх закраще борони
А я вже стер об попіл ступні
Коли палив свої мости
Мій фініш не відстрочив я
Він стався швидко та невчасно
Бажаю Всесвіту життя
Цього достатньо, мабуть, власне...
