- І як ти живеш з цим?
Ти з цим не живеш, воно само живе в тобі…
Раніше я не вірив в манію, легку форму надзалежності
Дівчинко, ти зачепила мене силою свого магнетизму
З тобою мій світ сповнений безмежності
В якому можливі мирні акти тероризму…
По найдавнішим законам Всесвіту, мене тримає гравітація
Твоїх чарівних імпульсів, ранковий присмак сонця на вустах
Читаючи розумні фоліанти, я розумію ти моя реінкарнація
Ти головна вулиця, у сповнених надіями моїх містах…
Я був як корабель, що не міг знайти блаженну гавань
Тулився парусом до хвиль, втікав від шуму ураганів
Але твоя жіноча суть анулювала негативні коливання
І показала всю любов титрами що завмирали на екрані…
