Хай хтось у замор'ях мудріє,
Шукає екзотні путі.
А я у саду молодію,
Шизію, як кажуть круті.
Тут вишні великі, як сливи.
А сливи, як спілі грушки.
І я в цьому світі щасливий,
І сіються добрі думки.
Тут сонце привітно-ласкаве,
А небо – бездонна блакить.
Працюєш собі не для слави,
Природа добром відплатить.
Як та материнська утроба,
Що всім вдарувала життя,
Ранима і щедра природа
Жде ласки, добра, співчуття.
Та звідки оце все береться.
Я ж надто давно міщанин.
В селі, споконвіку ведеться,
Лелеє свій сад селянин.
І хочеться світ весь обняти
Із друзями випить вина,
Тихесеньку пісню співати.
Весела вона, чи сумна.
Хоч нинішній світ урбаністський
Рахує природу, як крам,
Не витравить з душ повсемістно
Одвічний наш потяг в цей храм.
2018
,
