Присіла осінь на горбку,
Мочила ноги у ставку,
Кольори вішала на жердку
І милувалась у люстерку.
Хмеліла смаком медовухи,
Щось шепотіла всім на вухо,
Сміялась сонцю - мерегтіла,
У трави падала, як хтіла.
Була собі така, чудна,
Весела була та сумна,
Дощами сипала, мов маком
І цілувалась з свіжим злаком.
Грибів у кошику ховала,
У вербах відчай колихала
І червоніла, мов дівчисько,
Тулилась з дубом близько, близько.
Впадала в сон, у чари ночі,
В ній цілувала тихо очі,
Торкала холодом, мов терком,
Дивилась в воду, як в люстерко...
(С) Леся Утриско
