Від мене до тебе невиспані ночі юності,
Від тебе до мене довіри останні краплі.
І де ж ми разом набралися стільки дурості,
Щоб з разу у раз ставати на ті ж граблі?
Хоча, якщо чесно, нема чого вже приховати...
Було і було: образи, і чвари, й брехня.
Обоє грішили, обом є про що шкодувати.
А може й не варто? Усе ж це така маячня!
Час висушить сльози, від ран не залишиться й шрамів,
А спогади теплі як добре вино відкоркуєм.
Хай зараз між нами вирують пожежі, цунамі,
Ми варт одне одного, давай разом це відсвяткуєм!
