LATE ECHO
Poem by John Ashbery
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/poems/34278/late-echo
Наодинці з нашим божевіллям і улюбленою квіткою
Ми бачимо, що насправді писати більше немає про що.
Чи, радше, писати треба про ті ж самі старі речі
Таким же чином, повторюючи одне і те ж знову і знову
Щоби любов тривала і поволі змінювалася.
Вулики і мурашки мають досліджуватися знову і знову
І колір дня накладатися
Сотні разів і змінюватися від літа до зими
Щоби все сповільнювалося до темпу автентичної
Сарабанди і накопичувалося там, живе і спокійне.
Тільки тоді хронічна неуважність
Наших життів огорнеться навкруг нас, заспокійливо,
Дивлячись одним оком на ці довгі брунатні плюшеві тіні
Що промовляють так глибоко до нашого непідготовленого знання
Про нас самих, говорливих двигунів сьогодення.
