Початок вересня, журливий дощ
умиє літа щедру скатертину.
І лист вже деякий пожовк
від часу, що спорудить гільйотину.
Урізавши кожнісінькому лік,
бо хто ми тут, незвані гості ?
Прожити б тільки чесно вік,
ковтаючи гірко́ти, як ліки ́по ложці.
А на десерт хай буде він :
плаксивий, майже алкогольний...
Уже мовчу, лиш крапель передзвін
порушить спокій прикордонний.
І роз"ятряться вкотре давні рани,
слизькі шляхи по викрутасах долі.
Усе підслухали мої віконні рами,
та й просльозились мимоволі.
