Осінь пише коханцям листи,
Посилаючи авіапоштою.
І все просить "прости" та "прости",
І за щось їх усіх перепрошує.
Та пропали давно їх сліди...
Ба, дарма засипає їх золотом.
Вони п'ють вже весняні меди
І в душі почуваються молодо.
-----------------------------
Осінь зе́лені вже не суперниця
І рятується в горі дощем.
Ба, поплаче - і все перемелеться,
Може буде коханою ще?
І обсипле цілунками й золотом
Того принца, що зрадить весні.
Бо не все те, що зе́лено - мо́лодо,
Бо не все, що співають - пісні.
