А може це раніше закінчиться,-
Народе мій,- на зиму не тягни!..
Хай влітку ще світліють наші лиця-
І в рідний дім повернуться сини...
...Я радий знати, що політ триває,
Отой, що ти задумав ще тоді...
Гляди - не збочуйся з дороги - буть біді,
А так - нічого кращого немає.
Дерзай, мій сину! Задуми Господні
Твоїми стануть. Слід лиш пам'ятати
Розмову нашу, бо Москва - не мати...
У нас тут осінь. Ранки - прохолодні...
Птахи замовкли... Встоялось варення...
Лягла картопля не в один засік...
Для мене вже закінчується рік
Турбот селянських. Сите сьогодення
Й зима грядуща - ніби давні друзі.
На Сході ж - лихо. З тими й ці, - червоні,
Під стягом жовто - синім мов ті коні
Гарцюють. Хочуть жити у Союзі.
А наш Союз - це Лиска круторога,
Надійний кінь та в закутку кабан...
У нас же не продавлений диван,-
Бо круговерть сільська - мабуть, від Бога.
Чи є надія?.. Є, мій любий сину,-
Бо вперше світ весь здибився за нас,-
За те, що ми стояли до загину
У Києві...На черзі,- наш Донбас!..
Ми вистоїм... Надія є велика,-
Кремлівський мрійник межі перейшов...
Умом попли́ла кагебістська кліка,-
Історію точили,- тепер кров...
Історія ж Русі ,- на дві кульгає,-
Залісся - лиш простий асимілят...
Могил слав*янських в тих краях немає,-
І не було ніколи...Це - не брат!..
