слухати Стінга,
дивитися Леона,
читати Вишневського.
він перший, хто робить усе це зі мною.
раніше, для мене це було надто особисто.
в зараз розділяю з ним "своє".
нам складно знаходити спільну мову,
оскільки говоримо різними.
але ми намагаємось.
якщо не зрозуміти, то відчути.
він декламує мені вірші польських сучасників,
я йому- українських.
ми вирощуємо спільний фікус,
садимо мої улюблені пілони у нашому дворі.
дивимось фільми англійською, досконало не знаючи її.
зустрічаємось то з моїми, то з його друзями.
і вперто робимо вигляд що це хімія,
хоча чудово розуміємо, що це не так.
просто у даний момент ми потрібні одне одному.
ненадовго.
