Від клена тінь спасла мене ,
Задуха зранку дуже сильна.
Яскраве сонце знов пече,
Розкидав скрізь свої проміння.
Та прохолода принесе,
Моєму тілу лиш зізнання.
Що вже ніхто нас спасе,
Від жару палкого кохання.
Зігрій тебе моя любов,
І зупини цей час назавжди.
Від почуттів палає кров,
Коли вони відверті й справжні.
Ми тільки сохнем в самоті,
Уста від спраги так страждають.
Від поцілунку ніжності,
Вони як ружа розквітають.
Не стримуй пристрасть лиш свою,
Це небезпечно, неможливо.
Взаємність тільки я прошу,
Щоб серце моє не згоріло.