Брудні вагони старого дизельного потяга, немов маленькі країни,
Що поміщають в себе людей різних національностей й кольору шкіри.
Немов невеликі й бідні держави майбутнього,
Які, не зважаючи на скромність й низькі зарплати, все одно, залишаються туристичними й незабутніми.
Сталі маршрути, розклади руху й потерті написи біля вікон,
Що відображають поведінку маленького хлопчика,
Який стане колись чоловіком,
В якого буде хороша дружина та троє дітей,
Які побачать цей напис у цьому ж вагоні:
"ТУТ БУВ ВОВА".
Поведінка така нездорова - відказує батько.
Нове покоління псуватиме все, що дадуть їм готове.
Молодий короткострижений хлопець читає паперову книгу,
Схожий на шибайголову, не дарма кажуть,що зовнішність оманлива.
А бабусі з пенсійними все їдуть і їдуть.
Хочеться сподіватись,що їх там таки чекають...
Чоловік із газетою, голосні діти, дівчисько в наушниках й пара циган,
Що горланять пісень, де голосять слова і стрибаючих звуків лінійна крива.
Згодом пара скінхедів із іншого боку - помічають цигани й з вагону навтьоки.
Далі почнеться жорстоке місиво, сліди від важких черевиків на лицях.
Й триватиме доти, поки кров та слина не потрапить в обличчя масивному підлітку,
Що страждає у світі, що бажав не прокинутись,
І з кишені найглибшої,другої ліпшої,надихнувшись кумирами й втік із провінції й внаслідок всіх тих амбіцій притиснутих, він на серйозі дістане травмат.
А людям цікаво, з захопленням дивляться,бо дане шоу у нас найправдивіше.
Та помітити можна не лише жахливе щось.
Старий чоловік із сивим волоссям й козацькими вусами обіймає дружину
Видно, що у них не як в всіх, що у них вдома любо та мирно.
Що вони їдуть так не вперше й не вдруге,
Що найкращі часи власної юності
Вони були в радість і тугу
Поруч найкращим та рідним,казковим й привітним,та трішечки божевільним, другом.
Отож проїжджайте, вагони-країни.
Все нові люди й великі родини.
Заселять вас зараз та згодом покинуть,
Але,можливо, неназавжди.
як-то називали художників, які малювали величезні картини зі сценами битв, великою кількістю людей, емоцій, деталей? баталісти? от у вас таке ось полотно вийшло, на мою думку. оцінювати не буду (трохи заслабка для аналізу такої поезіі). але байдужою не лишили - факт
Муркотик відповів на коментар Ulcus, 31.07.2018 - 01:38
Все добре. Це недопоезія (моє виконання, а не стиль загалом). Поетом мене важко назвати, тому про рівень цього знаю. Мені подобається, коли це хтось читає.Так склалось, що я можу недовіршики показати або 1-2 найближчим,які все кажуть в очі, або незнайомцям. Відверта критика незнайомців - краще, ніж необ'єктивна похвала оточення. Мені приємно, що не лишили без уваги.
