Такого дня в житті уже не буде.
Бо він один дарований мені.
Хіба що в снах ще прилетить до мене.
Схилятиме до роздумів сумних.
Земне життя коротке у людей.
В тварин,в птахів,в дерев,в рослин.
Здається народився щоб радіти.
Та доля всіх гірка мов той полин.
Із покоління в покоління
гіркий цей присмак на вустах.
Бо старість вже руйнує тіло
з народження мов сивий птах.
Що хоче в небо полетіти.
Та смерть ламає два крила.
За ними будеш сумувати
усе своє земне життя.
І кожен день мов подарунок.
Несуть нам ранки на руках.
Та тільки в снах злітаєш в небо.
Мов той підбитий сивий птах.
