Пустощів моїх не бачив
За оцінки не кричав
Словом різким не образився
І завжди з собою брав
Ти любив мене шалено
Не давав в образу ти
Казку створював миттєво
Сльози витирав завжди
Хоч хотів напевно сина
Та до мене швидко звик
Вирішив що донька краще
А у тебе їх аж три
Вчив вистоювати хоч тяжко,
Бути сильною завжди
За здоров'я турбувався
Й кожен раз коли хворіла
Біля мене був мій тато
Ти цікавився чи їла,
Що я хочу,що болить
Я була дитина мила
Лиш для тебе тато мій
Я тебе завжди любила
І любитиму завжди
Ти пробач мені образи
Й міцно-міцно обійми
