Вузенька стежинка біжить,
У яр, аж до самого лісу.
Що скинути ще не спішить
Думок товстелезну завісу.
Його звеселяють пташки,
Співаючи гарних пісень.
Мурашки, немов іграшки,
А він мовчазний ніч і день.
Як сонечко вип’є росу,
Листочки умить затріпочуть,
Сполохати ніжну красу
Не зможуть, чи просто не схочуть.
Бо в затінку тихо цвітуть
Конваліі дзвоники ніжні.
З- за листя , немов виглядають,
Білесенькі крапельки сніжні.
А пахощі….- їх не знайти
Подібних , у цілому світі.
Весна заквітчала усе,
І як цій красі не радіти!!!
04.05.2018 р
Дуже гарний і ніжний вірш!Сьогодні і учора сідаючи біля компу перед тим, як заходити на Сайт, ставив конвалії і отримував чудову насолоду!Дякую за вірша!
