От бач... А ти казав весна, весна...
І скоро підем, назбираєм рясту,
й трава підійметься зелена і рясна,
й немов у вир зелений в неї зможемо упасти.
Й синичка і собі про сани й віз,
про те, що вже тепло не за горою.
А вчора, раптом, перемет в подвір"ї зріс
холодною і білою стіною.
Сніжило день, сніжило другий, третій,
все запинаючи у білу безнадію,
усе ховаючи у білій круговерті.
Північний вітер своє збіжжя сіє.
А ти казав - Весна! І крига скресла,
й нагадував мені думки весняні.
Казав щось про човни, пісні і весла,
про солов"їні трелі перші п"яні.
Та ба... Не ми писали ті закони,
що зим і весен регулюють дійство.
І знову сипле сніг. Земля холоне.
А я від нього в сон, де вже давно зелене листя.
20.03.18.
