Говорив мені ти – уперед сміло йди,
не оглядайся назад, моя мила.
Між чужими людьми все забудемо ми,
бо вже чайкою любов відлетіла.
Промайнули роки, наша чайка літа
самотинно в безмежному небі,
попідтинню блука, як ота сирота,
до якої немає потреби.
У чужій стороні, хоч приснися мені
Тяжко жити у краю чужому:
і серденько болить і душа, як в огні…
Шлях закрито до рідного дому.
Ти не снився ніколи, мене ти знайшов!
Почуттями душа аж кипіла…
Опустилася чайкою з неба любов
нам в дарунок дала свої крила. 12.03.2018