Трохи зблідле ліхтарне світло
Нас чатує під міста брамою.
Воно робить нас строго різними,
А будівлі - трішечки п'яними.
І на соту частинку довше,
Ніж про те заспівали б поети.
Із тобою блукаєм під світлом,
Про яке не напишуть сонетів.
І котячим поглядом ночі
Не наситимось, так і знай.
Ми ще й досі гуляємо містом
І шукаємо його край.
... знов сміються сп'янілі будівлі
Що спивають захо'дів багрець,
Напуваючи очі наївні
Ледь нахабним світінням сердець.