Є село на мапі світу
Уторопи зветься,
Люди щирі і привітні –
Так у нас ведеться.
На крутій горі правічні
Дуби височіли,
Послухаймо про що вони
Вночі гомоніли.
Старезні, мов діди,
Розкучерявили чуби,
Так шелестіли-розмовляли
І все мені оповідали:
– Скільки ми живем на світі,
Думаєм-гадаєм:
Ті прізвища загадкові –
Хто про них що знає?
Давно, давно Колодії,
Садівники, богатирі
Непереборну силу мали,
Навіть колоди вивертали,
Тому й наймення таке мали.
Ковальчуки – нащадки ковалів,
Звісно, з залізом справу мали,
А заповзятливі Клевці
Все їм допомагали.
То вбити цвяха, то кілок –
Й з Клевця зробився молоток.
Строжуки, Строжуки,
Дуб стругали залюбки,
Слюсарили Слюсарчуки,
Гребли сіно Граблюки,
Цимбалюк грав на цимбалах,
Ткачуки полотна ткали,
Біленчуків рід біленький –
Білий батько, біла ненька.
Демедюків пра-прабатько
Ой, мав пасіку багату!
І хто звідки ішов, їхав –
Медом пригощав усіх він.
Рід Думанчуків все думав,
Братовники – братолюбні,
Чайків рід пішов від чайки,
Що десь з моря заблукала.
Курищук мав птахоферми,
Кур! Незліченно, напевно…
Хрущі, мабуть, від хрущів,
Що коли весною цвів
Пишний сад, вони роями
Налітали, налітали…
Тодораки́, Тодора́ки
Ловили в Жужилику раки,
А давно Макійчуки
Засівали маківки.
А пра-прадід Лукачук
Вирощував часник-лук.
Був стрілець хоробрий Лучка,
Стріляв з лука влучно-влучно.
Димничі в давні часи,
Мабуть були пічники,
А, можливо, сажотруси?
Я вгадати не беруся.
Мельничуків давній рід
На горі мав вітровій,
Вітер ним крутив, хитав,
В торбу борошно зсипав.
Грицики в траві зривали Грицюки
І сплітали у вінки,
А Солинські сіль варили,
В селі юшечку солили.
Мав Карпʼяк ставів зо п’ять,
Коропів багато,
Баранюк мав сто!!! отар
Й вовну продавав він.
Городив коші Кошевко,
Кошелюк плів кошелі,
Пецюк сидів на опецьку
І замерзлі ноги грів.
Мабуть волочив городи,
Може походив з волхвів?
Невідомі родоводи
Прізвища Волощуків.
Кажуть були Бойчуки
Бойові захисники,
Та світом не воювали,
Тільки край свій захищали.
Є Онисько дуже близько,
Та не є Онисько низький.
А гуманний Гуменюк
Не образить навіть мух.
Вповідав казки Боєчко,
Ой, цікаво й дуже звично.
Ласійчук орав городи
Волами круторогими,
І були втомлені воли
Дуже ласі до трави.
Хтось казав що Бейсюки
Обрубали всі суки́,
Й бігли з суччям аж за Діл
Проганяти ворогів.
Від імен походять в нашому селі
Прізвища Данилюків,
Якобінчу́к, Яковенчу́к,
Філіпович, Григоришин
Григорчак і Захарук
І Гаврилко, і Павлюк,
Від Михайла – Михайлюк.
Мабуть, за часів прадавніх
І трохи пізніших
Прийшли Полюк і Стефанко,
Гаврилюк, Савʼюк і Пліхтяк,
Адамович, Дяків, Котюк,
Футуйман, Юзевич,
Середенко, Табахарнюк,
Скільський і Чуревич,
Никорович, Поціхович,
Залуцький, Скавронський,
Васильковський, Іванович,
Ніжевський, Курʼянський,
Одокійчук і Савіцький
Реберчук, Палітов,
Будзінський, Зелінський…
Скільки того цвіту!!!
Є ще в селі Сабадаш,
Досюк і Капчук,
Мазурак і Комищук
Шеремет І Фелищук,
Голдиш,Чукор, Палагнюк,
Томюк, Пристач,Отинюк,
Болдиш, Заячук, Грижук,
Дунич, Кіфор, Волярчук.
Може я щось призабула?
Випадково обминула?
Прошу всіх мене простити!
Всім бажаю дружно жити.
Прізвища всі загадкові,
Неповторні і казкові,
Хто їх предкам присудив –
Не казали те дуби.
Ще є в Уторопах прізвиськ ціла фіра,
Про них мені шептав дубок,
Та про “шпіцнаменаˮ писати я не смію,
Щоб не образити когось.
Щоб добрим словом ви мене згадали,
І все читали залюбки,
Мене в селі щоб пам’ятали
Й не проклинали мої кісточки.
P.S. В селі не було Скрегунців,
Симчичів і Бідашів,
А був тільки Вовкунець,
Ось історії кінець.
ID:
781231
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 09.03.2018 16:59:46
© дата внесення змiн: 09.03.2018 16:59:46
автор: Юстина Клевець-Якобінчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
