Забинтований наспіх, у гіпсі увесь
на розтяжках вишу в лікарняному ліжку.
Не кохав я раніше в житті поетес,
доки в око не впала мені Ваша книжка.
Зупинився, напевно, навік часоплин –
ні руки, ні ноги підвести вже несила.
Ваша ніжність свята із любові цеглин,
ніби міх з-за вугла, блискавично скосила.
Тіло втикане густо голками зі слів,
але думка блукає собі манівцями
між ниток і химерних сплетінь із вузлів…
Може й серце тому все укрилось рубцями?
Зі смаком щось не так може, колір не той?
Щодо змісту – питання, пістрява обшивка…
Заблукав між емоцій непевний герой –
котрий рік все одне, знову „Перепрошивка“…
Ні, Олено, потрібно міняти пароль,
не спасе ситуацію перепрошивка!
04.03.2017
* Цей твір написано мною по наслідкам відвідин творчого вечора молодої поетеси на ім’я Олена, що відбувся 03.03.2018, де вона уже вдруге емоційно читала твори зі своєї збірки поезій „Перепрошивка“.