Поглядом лоскоче
Розпалює щоки
Марево дівоче –
Кара моїх років.
Веснооке сяйво
Осені моєї,
Недосяжна тайна,
Ось я – поруч з нею.
Поруч потойбіччя
Прожитої юні,
Що тепер в обличчі
Дивної красуні.
І куди ж ти, серце,
Вистрибнуть зібралось?
В ті очей озерця!
Ти мене спиталось?
Та й душа зімліла
Довго не барилась.
Та ж помолоділа!
Не посоромилась.
Зрадили, лишили
У скрутну хвилину.
І в собі немилу
Я знайшов людину
Ех...
Поглядом лоскоче,
Запалила щоки…
Що ті дні і ночі,
Що ті мої роки!..