Можливо, сонце знов зайшло за хмари
І хочеш голову засунути в пісок
І думаєш, що не врятують навіть чари,
Живеш в полоні у своїх думок.
У морі знов панують урагани,
У душу хтось запхав тобі кинжал,
У серці твому одні лише рани
Де порятунок від зміїних жал?
По твому тілі розлилась отрута.
В душі снігами заміта зима
І мучить одна лише біль ця люта,
Протиотрути у тебе нема.
Після дощу веселка все ж настане
Й минуть всі урагани у душі,
І розійдуться завжди твої рани
Та зникнуть всі проблеми у житті.
Життя повинне бути кольорове
В нас біла й чорна лінії вже є
Візьми палітру й розфарбуй все знову
Воно ж бо неповторне і твоє.
Життя, мабуть, не зовсім подарунок,
І дуже часто в ньому боротьба
Треба обрати правильний керунок,
Бо розум це ніколи не ганьба...́́́́