Іване Богуне.
Іване Богуне, де ж ти народився,
На милій Україні, в Кальнику, женився.
Ця земля подільська, гарна і багата,
А коли трудився, добра повна хата.
Сусіди – поляки, добре пам’ятають,
Та чомусь гультяєм, тебе величають.
Бо зняли для себе, вони твоє кіно,
Як актор Домогаров, любить жінок, вино.
Чи так воно було, то не їм казати,
Бо нам дуже треба, усю правду знати.
Який ти був справжній, лицар благородний,
Воїн – полководець і герой народний.
Неньку – Україну, бажав захищати,
Її ворогів, умів перемагати.
Ой, про це Іване, добре шляхта знала,
У Вінниці, Монастирищі, під Батогом чекала.
Там здобув Іване, свою перемогу,
Завдяки козакам, та їхньому Богу.
Були Жванець, Охматів і Берестечко,
Захистив козаче, не одне містечко.
Москалі Іване – своє ж получили,
Та з під Конотопа, тікали щосили.
На булаву гетьманську, ти не зазіхався,
Коли попросили, тільки посміхався.
___________________________
Такого Богуна, нам нині, на півроку,
Розквітла б Україна, думаю нівроку…
08:00.24.01.2018.
Народження 1618
м. Брацлав, Брацлавське воєводство, Річ Посполита
Смерть 17 лютого 1664
м. Новгород-Сіверський, Новгородська сотня, Стародубський полк, Гетьманщина
Розстріл
Приналежність Військо Запорозьке
Роки служби 1650—1664
Звання Полковник
Війни / битви Хмельниччина
Битва під Вінницею
Битва під Монастирищем
Сучавська кампанія Тимоша Хмельницького,
битва під Батогом
Жванецька облога
Охматівська битва
Битва під Берестечком
Конотопська битва
Іва;н Богу;н (пом. 17 лютого 1664) — український військовий і державний діяч, козацький полководець часу Хмельниччини, полковник подільський, згодом — кальницький і паволоцький.
Достеменно про походження, дату та місце народження Богуна не відомо. Його біографія до 1649 року рясніє припущеннями та версіями, жодна з яких не є безсумнівною.
За даними польського дослідника Евгена Лятача, був сином Федора — дрібного шляхтича, державця містечка Бубнева (тепер село Бубнівська Слобідка, Золотоніський район). Рід Івана Богуна, як припускається у наукових дослідженнях, козацько-шляхетського походження, але це припущення мало обґрунтоване. У книзі «Малороссійский гербовник» (автори В. Лукомський, В. Модзалевський) описано герб роду Богунів. Також вказано, що полковник мав сина Григорія та онука Леонтія. Вони були військовими товаришами.
Молоді роки.
Деякі джерела стверджують, що він був учасником визвольних повстань 1637-38 років, проте сучасні дослідження спростовують цю тезу. Протягом 40-х років XVII століття Богун вів звичайне для реєстрового козака життя — робив грабіжницькі наїзди на прикордонні землі московського царату, брав участь у військових походах проти кримських татар та переймав їхні торгові обози до Московії. Вірогідно перебував на королівській службі в Кодаку.
Хмельниччина.
З початком у 1648 році Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького і, згідно з «Реєстром Війська Запорізького 1649 року», значився серед козаків Чигиринського полку, в його сотні був записаний «кадровий резерв» Хмельницького як прості козаки (зокрема серед них Михайло Криса, який був серед заручників у поляків у битві під Жовтими водами). Треба додати, що народна дума згадує про нього як одного із чотирьох керівників повстання, які перед самим початком війни прибули на Низ (серед них ще Максим Кривоніс, Мартин Пушкар та Михайло Борохович). Згодом, 1650 року, за добрі організаторські здібності та військовий талант Богуна призначили кальницьким полковником.
"Поїхав пан Хмельницький лугом Базалугом,
Оттоді-то припало йому з правої руки
Чотири полковники:
Первий полковник Максим Ольшанський,
Другий полковник Мартин Полтавський,
Третій полковник Іван Богун,
А четвертий Матвій Борохович.
Оттоді-то вони на славну Україну прибували,
Королівські листи читали,
Козакам козацькі порядки давали."
Битва під Вінницею.
Іван Богун — полковник Вінницький (Микола Бондар).
Докладніше: Битва під Вінницею.
У 1651 році Богун вів бої на Брацлавщині проти загонів М. Калиновського та С. Лянцкоронського. У боях під Вінницею в березні 1651 року Богун вперше найбільш масштабно проявив свої здібності воєначальника. Залишивши частину свого війська у місті, Богун з рештою вирушив назустріч польському магнатові Лянцкоронському з добірною шляхетською кіннотою. Після нетривалої сутички козаки в удаваній паніці почали відступати до укріпленого по той бік Бугу монастиря, таким чином заманивши в ході бою польську кінноту на Південний Буг, де крилаті гусари потрапили до завчасно підготованої пастки (козаки перед боєм прорубали в кризі ополонки, притрусивши їх сіном та прикрили снігом, щоб не було видно). Сам Лянцкоронський ледве врятувався від такої смерті.
Незабаром надійшов і польський гетьман Калиновський. Він обложив Вінницю та почав штурм. Проте великого успіху це не принесло. Сучасник (польський шляхтич) з сумом говорив про повну безпорадність і безсилля шляхетського війська перед козаками Івана Богуна:
"Наші оточили їхні укріплення волами і постійно вартували, але не могли відрізати їх від води; громили в обложених пушками та кидали в їх стан бомби, але бомби козаки встигали гасити і по суті ми нічого не могли їм зробити. Між тим військо коли вибилося з сил, тоді як весь час солдати і коней не розсідлували, і самі не залишали зброї"
«У Вінниці на границі,
Під могилою над Бугом-рікою –
Там стояв Іван Богун вільницький
Під обителем-монастирем кальницьким.
Під кальницькою обителлю
Богун стояв,
Із турками-пашами,
Крулевськими ляхами,
Калмицькими князями
Богун воював!»
У цей час підійшли надіслані на поміч гетьманом Хмельницьким козацькі загони на чолі з уманським полковником Йосипом Глухим і полтавським — Мартином Пушкарем. Дізнавшись про підкріплення польсько-шляхетське військо в паніці відступило, залишивши весь свій обоз. В подальшому, переслідуючи польські загони, полк Богуна брав участь у штурмі Кам'янця-Подільського (29 квітня — 1 травня 1651 року), а в середині травня його козаки оволоділи Корцем.
Джерело: Вікіпедія.
Найгарніша постать нашої історії, не заплямована ні королівськими, ні царськими нагородами – полковник Богун, вроджений шляхтич, син – Федора Богуна, державця Бубнова на Київщині. Є свідчення, що одержав козак гарну освіту за кордоном. Знаємо, що дружина Івана Богуна померла, породивши сина Григорія, нащадка полковник виховував сам.
Багато дум і пісень оспівують Івана Богуна – талановитого стратега, майстра польових боїв та захисника міст. Найчастіше згадується облога Вінниці у лютому 1651 року. Полковник Богун тільки-но довідався, що Калиновський спалив Красне і полковнику Нечаю (другу Богуна) вічну славу проспівали. Тож, коли непрохані гості на овиді забовваніли, розчинилася міська брама – і півтори тисячі козаків кинулись назустріч тридцятитисячному польському війську. Козаки прорвали ліве крило ворога й почали поспішно відходити, щоб перейти Буг кригою й вийти до монастиря. Польська кіннота кинулася переймати козаків і собі вийшла на лід. Але сталася несподіванка: відступ Богуна був військовою хитрістю. Він заманив нападників на ту частину річки, де козаки вночі зробили ополонки та притрусили їх сіном. Значна частина ворожої кінноти згинула. Такою була перша зустріч поляків із оборонцями Вінниці. Калиновський обложив місто, але 12 днів козаки не тільки мужньо відбивали атаки, а й шарпали ворога вдалими нападами.
Однієї ночі Богун із загоном у 300 козаків виїхав на розвідку та вступив у бій. Мов Божа кара, воював полковник. Пізнавши Богуна, цілий натовп поляків кинувся на нього. Один ударив полковника древком прапора по голові, інші схопили козака за руки й ноги І, як описує польська хроніка, Богун одним рухом скинув ворогів, вирвався і, відбиваючись шаблею, погнав коня до річки. Вороний потрапив до ополонки, але швидко вискочив із води й домчав друга до монастиря.
Нарешті надійшла підмога. Поляки спочатку бій приймали, потім усе награбоване покидали й тікали, життя рятували… Три полки Йосипа Глуха, Мартина Пушкаря та Івана Богуна гнали польське військо аж до Кам’янця-Подільського. Тут у бою козаки відбили дівчину-сиротину. Кажуть, 15-літню козачку Оксану пан Чарнецький у Підгайцях для утіх вподобав і своїх слуг її викрасти послав. І стала Оксана прекрасним трофеєм Богуна: відвіз полковник сироту до замку, щоб дівча разом із Григорієм підростало. Та доля чар-зіллям пригостила Богуна й Оксану: вона зайнялася першим коханням, а він – останнім. Заслав полковник сватів до дівчини, і рушники від неї одержав. Тільки з весіллям мусив зачекати, не на часі -бо.
У червні 1651 року під час битви під Берестечком, коли зелений кінь помчав Хмельницького, Богуна було обрано наказним гетьманом. Зайнявся він порятунком війська: уночі 47 тисяч козаків вивів Іван Богун через нашвидкуруч споруджену греблю. Зосталися полковник Нечипайло і 300 тих, що “як скло, товариства лягло” З ними навіки лишився митрополит Іосаф Коринтський, який привіз Хмельницькому меч, освячений у Єрусалимі на гробі Господнім.
У 1652 році козацьке військо здобуло перемогу під Батогом. Ця битва – вершина воєнного таланту і майстерності полководця Івана Богуна. Сучасники її порівнювали з перемогою Ганнібала над римлянами у Каннах /216 року до н.е./.
Виявилося, що не забув Стефан Чарнецький Оксани. У березні 1653 року він повів відбірне військо на Брацлавщину. Нелюдською була поведінка поляків: убивали всіх, палили все. Винахідливий Богун заманив великі сили ворога під Монастирище /на Вінниччині/ і 21 березня дав вирішальний бій. Поляки розгорнутим фронтом пішли на козацькі укріплення. Сам же Богун вивів із фортеці найкращі сили кінноти і вдарив у тил ворога. Не витримали поляки подвійного удару, кинулися врозтіч, Чарнецький був тяжко поранений.
У травні Іван Богун очолив 20-тисячний загін, який разом із Тимошем Хмельницьким здійснив Молдавський похід. У листопаді – переможний бій під Жванцем, де від повного розгрому поляків урятували татари. За це людолови одержали королівський дозвіл на ясир, тому Іван Богун став грозою степових піратів.
Нарешті можна було вкласти меча до піхов. Послав полковник гінця, щоб весільний коровай вчиняли, сам поспішив до Оксани. Та знову зустрілася чамбула татар, розбили людоловів козаки, визволили бранців – і заклякли… На татарській гарбі лежала Оксана: червоною калиною горіла на грудях Богунової нареченої смертельна рана...
Ні до Москви, ні до Польщі Богун не пристав. Він до Переяслава не прибув і рішуче відмовився присягати царю.
У жовтні 1657 року полковник підписав Корсунську Умову зі Швецією, котра “Військо Запорозьке за нарід вільний і нікому не підлеглий проголошувала.” Згодом Івана Богуна було арештовано польською шляхтою і рік він пробув ув’язненим у Мальборгській твердині. Та авторитет козак мав такий, що король мусив звільнити Богуна й призначити його помічником Тетері, наказним гетьманом. Приймаючи цю посаду, мав на меті українець силами козаків та росіян завдати нищівного удару Польщі й визволити Україну. Та як завжди, знайшовся “добродій”, який польському королю передав лист Богуна до російського командувача Ромодановського.
17 лютого 1664 року Івана Богуна було схоплено поляками під Новгород-Сіверським і розстріляно. Славу Богуна пронесли син Григорій та онук Леонтій.
Джерело: Ганна Черкаська - краєзнавець, вчитель, журналіст.
Вшанування пам'яті.
Поштовий блок «Козацька Україна»: Іван Богун, Іван Ґонта, Іван Підкова, Іван Сірко.
Іменем Івана Богуна названий Київський військовий ліцей.
У 2007 році НБУ випустив пам'ятну монету на честь Івана Богуна.
У багатьох містах України є вулиці, названі на честь Івана Богуна:
Богунська вулиця в Києві.
вулиця Івана Богуна у Києві.
Богунський провулок у Києві.
вулиця Івана Богуна у Львові.
вулиця Івана Богуна у Кропивницькому.
вулиця Івана Богуна у Чернівцях.
вулиця Івана Богуна у Вінниці.
вулиця Івана Богуна в Дубно.
вулиця Івана Богуна у Хмельницькому.
вулиця Івана Богуна в Бердянську.
вулиця Богуна в Сумах.
вулиця Богуна у Жовтих Водах.
вулиця Івана Богуна у Нікополі.
вулиця Івана Богуна в Горохові.
вулиця Івана Богуна у Броварах.
вулиця Богуна в Горлівці.
вулиця Богуна у Кривому Розі.
вулиця Богуна у Ніжині.
Богунський район у Житомирі.
Пам'ятники Івану Богуну знаходяться у:
Вінниці (вул. Козицького, р-н Кумбари)
Жовтих Водах (Парк Слави)
Боярці (вул. Хрещатик, на території військового ліцею ім. І. Богуна)
Чигирині (Богданова гора)
Новгород-Сіверському
Ім'я відважного полководця отримували різні збройні формування:
1-й Богунський полк РСЧА[джерело?>
В Українській Повстанській Армії був Загін імені Богуна та Військовий округ «Богун»
На честь Івана Богуна було названо десантний корабель Військово-Морських Сил України.
Література:
«Іван Богун». (Юрій Сорока)
«Іван Богун — полковник» (історичний роман —хроніка; Олександр Дмитрук)
«Іван Богун, полковник вінницький» (історичне оповідання; Островський Олелько)
«Іван Богун: життя героя» (есе; Олександр Дмитрук)
«Вогнем і мечем» (роман; автор Генрик Сенкевич тенденційно висвітлив постать Богуна.
«Козацький полковник Іван Богун» (1884, Антоній Роле, автор прагнув достовірно викласти життєпис Богуна.
«Борці за правду» (1919, історичне оповідання; Адріан Кащенко)
«Славні побратими» (1919, історичне оповідання; Адріан Кащенко)
Кіно:
Гетьман (2015) — фільм режисера Валерія Ямбурського.
Вогнем i мечем (1999) — фільм режисера Єжи Гофмана.
Джерело: Вікіпедія.
ID:
773042
Рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата надходження: 24.01.2018 09:25:36
© дата внесення змiн: 24.01.2018 15:05:18
автор: Михайло Онищенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
цікаво
