В шматочку неба над хатою
Якась невидима туга.
Сонечко, ніби заплакане,
І тиша на всю округу...
З червоною грудкою пташка
Сховалась, замерзши, нишком,
А легким подихом віхола
Дверима скрипнула тишком.
І поле рідне, рівнесенько
Скатертиною вкрилося,
У душу мою тихесенько
Мамина пісня лилася…
Й так бережно, не лякаючи
Немов би серця торкнулась,
І я до неї легесенько
У просторі пригорнулась...
В шматочку неба над хатою
Хмаринка зависла ніби,
З якої білою хвилею
Пухкі сніжинки летіли.
2.
В шматочку неба над хатою
Висить невидима туга -
Сонечко, ніби заплакане,
Тиша на всю округу...
Червоногруда пташка
Сховалась, бо змерзла, в стрісі.
Морозним подихом віхола
Тривожить старі завіси.
Поле снігом рівнесенько,
Мов скатертиною, вкрилося.
В душу мою тихесенько
Мамина пісня влилася
Лагідно, не лякаючи,
Серця мого торкнулася -
Я до неї легесенько
Згадкою пригорнулася...
В шматочку неба над хатою
Хмаринка сива засіла,
А з неї білою хвилею
Пухкі сніжинки летіли.
Материнство завжди навіює ніжність!
