Ми втратили всю цінність
тих слів і почуттів.
Не чути вже ту щирість,
не видно світлих днів.
Десь бродять наші душі
по грішній цій землі.
Стають вони байдужі,
стають страшенно злі.
Закутані в тенетах
із совістю й гріхом,
ми тянемось до неба,
ми славимо Його.
Солодкі наші губи
від щирої брехні,
ми точим гостро зуби
і заодно - ножі.
Не вчать нас ані війни,
ані страшні часи,
ні сльози України,
ані жорстокі пси.
Колись може почує
сердешні молитвИ
Всевишній, і відчує,
що страждаємо тут ми.
Колись зійде прокляття,
колись прибуде мир
і завітає щастя
у кожну із квартир!
