|
ЗИМОВА РАПСОДІЯ
ФАНТАСМАГОРІЯ
ВУДІ ПОЛ ҐРЕЙ
-«Дідусю Володимире, а чи не пора нам починати наступну казочку, на цей раз про Новий Рік?» - стурбовано запитала Настуся.
-«А тобі не видається, що ти уже її розпочала?» - запитую з цікавістю.
-« У мене є ділова пропозиція. Чому б нам з тобою сьогодні не помінятись ролями? Я буду ведучою зимової казки, а ти станеш художником. Як тобі подобається моя пропозиція?» - запитує в очікуванні онученька.
-«Настусю! Тут є маленька проблема. Ти чудово знаєш, що художник з мене ніякий. То як ми вийдемо із скрутного становища?» - запитую стурбовано я.
-«Не турбуйся, дідусю. Я тобі допоможу. Ти ж теж мені допомагав спочатку. Гаразд?» - весело продовжує маленька красуня.
-«Отже, дідусю Володю! Намалюй мені Новий Рік!» знову почала Настуся серйозно, а потім не стрималася, і, розсміялася. Вона , вочевидь, уявила, як я буду «малювати».
НОВИЙ РІК
Новий Рік постукав у віконце,
Дід Мороз подарунки приніс,
Снігуроньку теж запросили
у гості на Новий Рік.
Хурделиця снігу рясно намела,
морозець підфарбував діткам щічки.
Лютий вітер задув, загудів, й господарі
ялинки занесли в домівки.
Лісову красуню святково прикрасили
барвистими іграшками, сріблястим
дощиком, яскравою, мерехтливою
гірляндою ще й подарунки внизу поклали.
Запах ялинки, бризки ігристого
шампанського, Новорічні привітання,
ну, і, звичайно подарунки, які
дітлахи наперед замовили.
А потім терпеливе очікування
півночі, щоб повноправно запросити
до столу Новий Рік, і, випровадити
за двері його постарілого попередника.
Згодом Новорічні феєрверки, салюти
і море шампанського, а для малечі,
звичайно цукерки й інші солодощі,
масові гуляння біля міської ялинки.
А ще, для дітей, Новий Рік – це початок
зимових канікул, море веселощів, і, забав,
поїздок, екскурсій, відвідин цікавих місць,
і веселої Різдвяної феєрії.
ЯК ЗВІРІ УРЯТУВАЛИ ЧОЛОВІКА ВІД НАГЛОІ СМЕРТІ
ВУДІ ПОЛ ҐРЕЙ
КАЗОЧКА
Одного разу чоловік вирушив до лісу, щоб врубати діткам на Новий Рік гарну ялинку. Ходив він лісом, ходив, та усе ніяк не міг знайти ту, котра б йому насправді сподобалася. Аж ось, на одній з галявин, він знайшов саме ту, яку шукав. Він обійшов молоде деревце з усіх сторін, і, не знайшов у ньому жодного ґанджу. Як тільки чоловік підняв сокиру, щоб зрубати його, то почув голос: -«Чоловіче добрий! Не рубай цю ялинку. У неї на цій галявині ціла сім’я ; батьки і 4 сестрички. Пожалій її чоловіче. У тебе ж дома теж є діти. Ради них не укорочуй їй віку» - вимовила висока сосна.
Здивований чоловік оглянувся навкруги, щоб дізнатись, хто з ним розмовляє. Як би там не було, він вирішив знайти іншу ялинку. Але того дня йому очевидно не судилося повернутися додому з ялинкою. Він уже збирався повернутися додому, коли від сильного пориву вітру старе, трухляве дерево не витримало, і, впало прямо на чоловіка.
-« Ой, боляче, допоможіть!» - закричав чоловік. Надворі було холодно, а мороз усе міцнішав. Він міг там і загинути. Але враз дерева зашуміли, зашелестіли.
-« Це той чоловік, котрий не згубив у нашому лісі жодної ялинки. Він потребує допомоги!» -зашуміли навколишні дерева. Поряд проходили знайомі красуня Лисичка, братчики Зайчики, Борсучок, і, звичайно Ведмідь Михайло. Друзі почули просьбу юних дерев і побігли швиденько у глиб лісу. Аж ось і нещасний. Він, бідолашний, уже й не стогне. Спочатку підійшла Лисичка й попробувала зрушити дерево. Їй на допомогу підбігли й інші звірі, але до тих пір допоки за справу не взявся Ведмідь Михайло, у друзів просто нічого не виходило. Чемпіон Михайло однією лапою підняв злощасне дерево, і, кинув його в сторону, щосили. Друзі тільки присвиснули. Але зараз було не до компліментів. Нещасний чоловік потребував допомоги. І тут, Ведмідь Михайло виручив. Він поклав нещасного собі на спину і пошкандибав в сторону села. Сердешний чоловік нарешті прийшов до тями, і, у здивуванні запитав:
-« Куди цікаво Ви мене несете, хотів би я знати?» запитав він стурбовано.
-«Потерпи, нещасний! Незабаром і село буде. Ось тут, на окраїні ми тебе залишимо. Чи зможеш сам повернутися додому? А ось тобі і ялинка. Святкуйте на здоров’я.» задоволені тим, що їм удалося урятувати людину заговорили друзі усі одразу.
-«Передай своїм односельчанам, щоб не рубали здорових ялинок, а хворих - ми принесемо стільки, що вистачить на усе село». – сказала красуня Лисичка
-«Дякую, Вам друзі.» - ніяково промовив чоловік, сам собі не довіряючи, що розмовляє людською мовою з лісовими мешканцями, і, швиденько побіг до своєї оселі, щоб здивувати своїх любих діток чудовим хвойним деревцем.
-«Ось і казочці кінець, любі дітки! Ми, з дідусем сподіваємось, що вона Вам дуже сподобалась!» промовила Настуся, і, підбігла до мого столика, подивитись, як я намалював.
-«Дідусю! А ось я зараз тобі трішки допоможу. Тут треба більше снігу насипати. Ось тут ми домалюємо більш виразніше МатінкуХурделицю, Дідуся Вітругана, Морозенка Мороза, ну, і, звичайно саму Царівну Зиму. Чудово»- закінчила Настусенька .
16:00 02. 01. 2018 Івано Франківськ
ID:
769278
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 02.01.2018 16:06:38
© дата внесення змiн: 02.01.2018 21:39:51
автор: Woody Paul Grey
Вкажіть причину вашої скарги
|
Очень хорошая, поучительная сказка! Читается легко! И вступительное стихотворение тоже доброе и светлое! Дальнейших успехов Вам! (Вас ведь Владимир зовут?) 
