Безкрайнє рветься серце в океани
Йому, не вилікувати ті рани,
Що виникли на полі бою,
Яке пізнало стільки болю.
Пролилось крові, там немало
Нема там ніжності, а тим більш любові
Вона схилилась і благала,
Не проливати більше крові.
Там панує вічний страх
І забута вже відвага,
Там смерть блистить в твоїх очах
І немає звичної поваги.
У поєдинку між собою стикається усе:
Думки й переконання,
Сила власного бажання,
Тихий шепіт забутих фраз,
І струмом б’є хвиля вищих фаз.
Ти зникни в синяві морів,
Розвійся попелом серед вітрів,
Але серцю спокій дай.
Зневагу ти свою продай.
Спокій подаруй йому,
І припини безглуздості війну
Звільнити себе, відріж від всього
Знайди свій всесвіт, і побудь просто біля нього…