Чиєсь село... А чи моє рідне село...
Що з ними буде після червоних?..
Чи очуняються після тої саранчі?..
Де взяти куркулів,- коханців землі?..
Нема їх!..Одні питання... Де відповідь?..Розiгни, трудар, стомлену спину,
Угамуй трохи праведний гнiв.
Дiлять землю в селi - ту, єдину,
Що колись вiдiбрали в батькiв.
Щоб на нiй колосилося жито
I бринiла на квiтцi бджола -
Вона дiдовим потом полита,
Вона прадiда кров'ю спливла.
Це за неї в роки революцiй
Селянина на бойню вели,
Та були обiцянки всi куцi -
Бо землиці вони не дали.
Дiлять землю - знедолену, кволу,
Що згубила природню могуть...
Знов ведуть по радянському колу,-
Брали землю - папiр вiддають.
Загубив не одну десятину
I мiй батько. Тут - теж не нове-
Та земля не дістанеться сину,
Бо...тепер вiн у мiстi живе.
Поділили...Паї...Сил де взяти -
Обробити...В аренду іде...
З цього - мізер!.. А може продати?..
Мораторій!!. Такого ніде
В цілім світі немає, панове,-
Щоб землиця не мала ціни!..
Розхапали її "гонорові"
На паї... Ждуть "погоди" вони!..
Розiгни, трудар, стомлену спину,
Без адрес не розхлюпуй свiй гнiв...
Вирви з Ради ціну ту,- єдину!..
По кадастру!.. Тлуми глитаїв!!.
Актуальний вірш. Досі не можу зрозуміти, чому хтось наверху, а не самі господарі землі повинні вирішувати долю самої землі. Скоріш за все, депутати просто піаряться у любові до селян... Але так вже «залюбили» вони тих селян, що далі вже нікуди.
Ще простіше скажу... Я,- за відміну мораторію на продаж землі...На основі розумного Закону про Землеволодіння... Тоді Земля одержить розумну ціну, співвідносну з її реальною ціною по Кадастру...І стане товаром,- як це заведено в усьому світі...Все...Селяний вільний буде продати свої паї,- і гідно закінчити за ці гроші своє земне життя...А земля знайде свого справжнього хазяїна...Ось таке моє розуміння цієї штучно політизованої проблеми...В угоду темним людцям, в яких уже зараз в руках тисячі ГА, скуплені в обдурених селян за копійки...
