Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760295
"Купіть оповідання, пане,"
до торгу просить продавець.
"Для ваших це трагедій -
готовий в них сюжет."
"Лиш за готівку продаєте?
Останні гроші вам віддам,
мені не вистачає на вечерю,
не згадуючи вже про дам.
Може і скарб знайдеться
в оповіданнях лиш оцих,
читаю, може усміхнуться
до мене музи чарівні.
Хто ж отакий бував Отелло?
Він із розбійників міських,
послав сенат ганять піратів,
щоб їх не було, ніяких.
Розгромлені усі пірати,
Отелло губернатором стає,
але він жінку убиває,
на себе руки накладе.
Який сюжет, але чи можна
отаку драму пропустить?
Лишень писати треба п’єсу,
в якій герої стануть жить.
Пишу трагедію і буде
у ній герой, та не білий,
араб чи негр, хто скаже,
а може буде він мулат?
Він мавр із прізвищем Отелло,
порадьте про невірності знаки?"
"Спілкування, шаль, хустина,
яка згубила не одну дівчину."
Драма йде, який сюжет!
Отелло Дездемону душить,
не винна, їй-богу, вона,
бо заздрість винна тут сама.
Пройдуть роки, таким же буде
Шекспіра поетичний світ,
а персонажі, як у п'єсах,
в театрі житимуть і поза ним.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764756
25.10.2017.
Віршовано за оповіданням Тараса Франка
“Трагічна заздрість ” із збірки
“У мандрівці століть.”
Картина із інтернету.