Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Петренко: ЧУЖЕ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Дніпрянка, 19.11.2017 - 21:47
Ви так вірно підмітили ознаки осені. Вона дійсно іноді буває така собі пані з характером. І все ж спасибі їй, що таки надихає нас на поетичні строчки. НЕВИЧЕРПНОГО НАМ НАТХНЕННЯ!
Наталка Долинська, 19.11.2017 - 19:22
Чудово написано !Я теж не люблю осінь...Чужу осінь мокру, холодну, з надокучливими дощами та різкими вітрами, але обожнюю суху золоту, з бабиними літом, барвисту і ароматну)Пишу тобі я, Осене, вірша Ну от і Осінь знову повернулась, Похолодало в нас і задощило. В тумани сірі місто загорнулось, Брунасте листя все довкола вкрило. Знов Осінь. Холод, змерзла і душа. Чому підкралась? Тішишся собою? Пишу тобі я, Осене, вірша, Хоча й не друзі зовсім ми з тобою. Та що поробиш? Де тебе подіть? Заходь вже як прийшла. Налити чаю? З тобою вдвох нам до зими сидіть, Вірша нового хочеш почитаю? Чому ж ти плачеш? Ну не ображайсь! Візьми хустинку, витри мокрі очі. Моїм словам не дуже переймайсь, Тебе чекаю справді, неохоче. Та не в тобі причина тут повір. Я не люблю твій холод і тумани, Як вітер рветься наче хижий звір, Як у саду вмирають квіти мами. Але як злотом світяться сади, І промінь сонця грає в жовтім листі, Яка ж красуня пані Осінь ти! У горобиновому гарному намисті. Ну от всміхнулась сонечком мені! Ми може ще й подружимось з тобою! Ти подаруй погожі світлі дні, І не укутуй серденька журбою. |
|
|