|
Вона на вершині стоїть
і низько хмари пролітають,
для чого знадобилась висота?
Це тільки небо знає.
Знає й вона – це боротьба
за кожен день та існування
там, де нема і не було тепла,
хоч іноді від спеки знемагають.
Неждано закінчилася вона:
ця безтурботна рання юність,
священство батька й дивина
Рогатина, і його окраїн.
Там була Настя не сама,
з дівчатами - співи та ігри,
і допомога в службі нетяжка,
навчання для дівчини.
А може й почуття було
наче лілея, біла й чиста,
та раптом лихо принеслось,
світ із кінським копитом.
Її забрали у полон,
возили довго битим шляхом
на схід, де Кафа і базар,
де продана у рабство Настя.
Кафа і школа для дівчат:
товару цінність надавати,
навчать поводженню, манер
і вмінню чарувати.
Звичайно, книги над усе,
тільки історії знайомі,
священник-батько розповів,
історії із Біблії відомі.
Навчання скінчилося враз
і у Стамбул її дорога
вже через море, а проте
були із нею всі тривоги.
В Стамбулі різне ще було:
в гарем її подарували,
свої порядки й ремесло
наложниці знов викладали.
Із нею танці і пісні,
що їх отак любила Настя,
а що в неволі ті були,
це намагалась забувати.
Хуррем – розсміяна вона,
а ще Рушен, що усміхалась,
а Роксолана – дарував ім’я,
край рідний – Прикарпаття.
Танець і пісня відмічали
дівчину юну у гаремі,
ураз султан око поклав
спомин той не даремний.
У світі непривітному самій
доводилось їй виживати,
для цього оптимізму дар,
їй небеса подарували.
Їй залишилось виживати
у клубку змій, а ще кублом,
між глеками із павуками,
де їли всіх і кожного разом.
Їй бути першою для того,
щоб вижити самій і дітям,
життя, яке подарувало небо,
хочеться не скінчити ураз.
Бажання те завжди природне
і для дітей доводилося жить,
султан – кохання, а ще засіб,
щоб залишатися для них.
Світ сперечається з тобою,
знаннями сперечаєшся із ним,
потрібно на вершині виживати
їй, а ще дітям її всім.
У світі, де злість і заздрість
ховаються в лестощах фраз,
а ще горить вогонь-ненависть
і жадібності звичний ряд.
Багато протиріч природи,
намалювало щедро їх життя,
а коли виберешся на вершину,
лякати перестане висота.
Там тільки вітер, а ще гори,
здається світ маленьким унизу,
може Всевишній там говорить,
показуючи велич і красу?
Вершина - для одного місце,
самотньою буде отам вона,
на тій вершині світ говорить
і сили додає в життя.
21.10.2017.9.25.
Картина Стіва Гендерсона.
ID:
756384
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.10.2017 12:17:20
© дата внесення змiн: 26.12.2021 11:00:16
автор: Светлана Борщ
Вкажіть причину вашої скарги
|
