Так буває — душа замерзає,
і ніхто, і ніщо не надихає.
А кохання проб’ється — відтане,
всміхнеться і сильною стане.
Так буває — душа завмирає,
якесь диво далеке собі виглядає.
От чекає, чекає й не знає,
що те щастя за руку тримає.
Так буває — душа замовкає,
від самої себе утікає,
як водиця шляхи прокладає,
усі сумніви перемиває.
Так буває — душа зігріває,
якщо в неї тепла вистачає,
знов і знов навесні розквітає,
сонця в засіки добирає.
Так буває — душа тріумфує,
аж до самих зірок підлітає,
щасливіше від неї немає —
тож збирай ті хвилини для РАЮ.
07.2017 р.
Гідно та плідно, Таню! 
