Я не збираюсь, ніби Піфагор,
Доводити для тебе теореми.
І більше не писатиму поеми,
Я попрямую в інший коридор.
Де зможу я відкрити горизонт,
Новий, чудовий, світлий і без тіні.
Тільки у сонця яснім мерехтінні,
І де знайду надійний щастя фронт.
Не хочу зважати на дилеми,
Хвилюватися за мій наступний крок.
Бо вивчила добре твій мені урок,
Не буду кричати про проблеми.
Тому відкриваю двері нові,
Хочу відшукати інший, кращий світ.
Де хтось промовить так радісно: "Привіт!"
І весь час цвітуть сади бузкові.
