Якби люди ставали зірка́ми,
Я б не зводив очей з Вас пові́чно!
І сто літ, що застигли між нами,
Відчуваю, це так символічно!
Святість Ваша, Єлисавета, -
Тиха пристань для тисячі хворих,
Я до Вашого фотопортрета
Доторкаюсь, тамуючи подих!
Ваші очі, мов чисте джерельце,
Зможуть будь-яку спрагу вгасити,
І я б вирвав з грудей своїх серце,
Щоб хоча б Вам на мить посвітити!
Вже рідіє туман над дахами,
Прокидається Київ музично,
Якби люди ставали зірка́ми,
Я б не зводив очей з Вас повічно!