дивлюся на кицьку, що спить у моїх подушках,
думаю: що то мені за причина?
страх до когось наблизитися;
а не наблизитися – сором і страх.
також і кожна людська істота потребує тепла:
буває, прийняти, а буває – віддати.
я знаю, що й ти страждала, і помирала, й пила,
і, як я тепер, бачила світ через ґрати.
гадаю, писання – сором, вишуканий суїцид
для тих, хто боїться, не наважується чи уникає,
щоб не ходити звіддалеки, мовчки,
сліпо винюхуючи слід
кохання, що його, можливо, й не буває;
не ранити, не кривдити, не завдавати болю,
не здавати людей на брухт. здається, я вже тепер терплю
те, що нестерпне.
не вибачить! я собі теж не дозволю –
чого? я не знаю, забув. вже й не п'ю, і ночей не сплю
за твором: afraid to get close, iggy pop
