Де Ви, Князю України,
Время важке і люте.
Довели юде до згину,
Де Спасителю Ви, де?
Похоронки йдуть щоденно,
Діткам ставимо хрести.
П’ють з нас соки невтоленно,
У пологах дрімоти.
Попи брешуть із амвону,
Сушать мізки ПОЦ.ни.
Тішать старці із Афону,
Із покоїв таїни.
Досить гнуть на халу спину,
У пазурях Сатани.
Досить штопати ряднину,
Скинем скоро кайдани.
Вийме з хвиль Дніпро скрижалі,
Меч дістанем з глибини.
Не помремо у печалі,
Бо ми… Сокола сини.
Бога нашого явлення,
Підросли вже… Гетьмани.
Тож пора до становлення,
Без чужинської шпани.
Сокіл вже вгорі… ширяє,
Його крилець я торкнусь..
Тугі крила розправляє,
Йде… під Князем нова Русь!
! 
