(З циклу історичних портретів)
Ти, Адельгейдо,* втомлена життям,
чарівна жінко з тонким почуттям,
безмовна тінь постриженки-черниці
із поглядом колишньої цариці, --
чого ти зажадала від склепінь
обітниці Христової -- спокою?
примирення душі із тілом?.. ба ...
Така вже суть: толочаться хліба,
бо коні йдуть крізь них до водопою!
... Невпізнана звогніла тінь -- умреш,
розтанеш між склепіннями німими ...
Єдине в радість: тут, проміж своїми,
обітовану землю віднайдеш.
... Спітнілі коні. Сплутані путі:
неслись, бувало, сани золоті
в чужі світи -- на свити і корони --
туди, де угри, німці і саксони --
маркграфових наїлись нагаїв
і тих, що Генріх згодом недоїв ...
О ненаситне м`ясоїдне чрево!
... Росте собі тисячолітнє древо --
в соборних мурах кронами шумить --
а що життя: магічний проблиск, мить,
та й то не в злоті, а таки в червіні --
і ми у нім трагічні диво-тіні,
дарма, що з імператорським вінцем,
коли зблудила Доля манівцем.
Собор Успіння ... Втишишся, заснеш
під молитов вкраїнських переспіви,
і образ Непорочної Вседіви
у синьо-жовтім відсвіті одеж
тебе прийме, і поведе на луки --
як матір після довгої розлуки
пригорне д`серцю зблукане дівча,
немов пташина змерзле лелеча --
тебе блакитним вкриє омофором,
і виплете вінок із хризантем ...
... це -- Україна, доню,
твій Едем.
5 лютого 2001р.
* У 1106 році під іменем Адельгейди Євпраксія постриглася у черниці.
Похована у соборі Успіння Богородиці у Києві.
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
Браво! мене завжди вражала трагычна доля Евпраксії. Дочка великого князя Всеволода, сестра великого Володимира Мономаха яких диких знущань зазнала вона у імператора Генріха! Як сказав про цього нелюда і сатаниста один письменник сучасності "Якщо він не потрапив у пекло, то для кого воно вже і є". Гарний твір, який я із задоволенням додаю у обране!
Ви майстриня, поетесо! Ні на кого не схожа, Ірочко... Вас читати - це не просто вірші читати. Це дізнавання чогось нового, цікавого, глибокого, яке буде довго жити, ще й завдяки вам.