Зимовим холодним світанком,
Як іній на душу лягла,
Чи так я чекав до останку,
Чи може прийшла вже пора.
Мов ніжна січнева сніжинка,
Мов зірка ясна в небесах,
Несе вона пристрасть багряну,
І так зігріває серця.
Люблю! Ще не можу сказати,
Летить все як в горах вода,
Весною вона наповняє,
Й лікує, як зранку роса.
З манливим заходом Сонця,
Дикою кішкою прийдеш ти,
І зігріватимеш йому душу,
На духмянім нестримнім коврі.
Чи так до болі рветься серце,
Невгамовної наснаги крик,
Ніжним голосом дитини,
Раз у тіло він проник.
