РУМ'ЯНОК БІЛОРУСьКОЇ ПОЕЗІЇ. ФРАНЦІШАК БАГУШЕВИЧ: 'Моя Дудка'.
ФРАНЦІШАК БАГУШЕВИЧ
"Моя Дудка"
Ех, скручу я дудку!
таке вам заграю,
шо усім буде чутно,
від краю до краю.
ой! то буде грання,
як на привітання
і як на весілля,
недовге дозвілля:
прудко скінчу пісні...
поки дудка не трісне,
чи поглохнуть люди,
чи висохнуть груди,
сили надірвуться
на радісній дудці,
і витечуть сльози
на сухії лози...
вийде душа парою,
підійметься з хмарою,
туманом- по річці,
росою розіллється,
зросивши колосся,
шоб жито вдалося.
а хліб з'їдять люди,
і знов сльоза буде.
ну, то грай же, дудко,
щоби було чутко,
щоб аж вуха роздирало,
аби ти так грала,
щоб земля стрибала,
заграй так весело,
щоб усі довкола,
взявшись у боки,
та пішли у скоки.
Переклад з білоруської- Івана Петришина
http://knihi.com/none/Bielaruskaja_dakastrycnickaja_paezija.html#25
(сс. 12-13)
Дуже-е-е гарно!! А що вже пізнавально!
