Плакала сніжинками,
плакала росою.
Плакала дождинками,
з гіркою тугою.
Більше не хочу,
не така Життя заслуга.
Впізнала весну,
як дівчину вродливу,
молоду, радісну.
Немає провини за її
шляхи невпинні.
Прегарна дивина, ясна,
чудесна, запашна.
Ніби струнами гітарними
звучить, повільна, голосна.
Життєрадісна, співуча,
пізношлягерна, модерна сповна.
П'ятий пелюсток бузку,
дарить нам свою загадку.
Бузкова купель п'янка,
туманом весняним окутана вся.
Повинна здолати нездоланне,
печалю дії незворотні.
Хочу жити горю навпаки...
Забути минулі страхи.
