Світилися мої вікна,
та війна згасила.
Я втратила майже всю силу,
але не хочу залишитися позаду,
стати рабою сутінок,
роблю спроби змін
у всеосяжному Житті.
Бліді минулого вогники,
але я вже бачу
де починається Небо,
більше не схиблю,
крізь імлу побачу
мерехтіли яскраві зірочки.
Але й досі наївна, як дитина,
дивлюся у височінь,
котра там із зірок моя,
ніби до мене рушає з місця,
щоб побажати щасливого обійстя.
Я по-життю вже "до нитки змокла",
то зорепад й не страшний.
Бурхливі події мого Життя ,
схожі на несамовиту, шалену бурю.
Розумію, набагато завзятіше
треба бігти за щасливим Життям,
може тоді воно і не втече далеко.
Раніше писали дивним пером,
котре треба було вмочати в чорнильницю.
напишеш пером, кажуть ,
не вирубиш сокирою.
Мої думки піднімаються ,
як тонесенька цівочка диму,
не слухняні та полохливі.
Та краще бути цілком поглинутим
своїм заняттям, ніж нестерпною скорботою.
Прошу, Боже навчи чути серцем
рідні прекрасні пісні.
Надолужити втрачене,
втекти від печалі.
Виє вітер в полі,
також шукає спокою
та добру волю.
Вкрай здивована своїм Життям,
можливо багато помиляюся,
та йду далі вперто, не соромлячись.
Я впевнена в собі,
довіряю Богові,
тільки Він знає,
що краще для мене.
Без Віри в Бога,
не доб'ємося в Житті чогось путнього.
По-життю дуже рідко закохані -
споріднені є Душі,
створені один для одного,
а більше почуваємося пригніченими та
розгубленими, а треба ,
хоть іноді кумекати, а не ледве
волочити ноги.
Літаємо у думках,
як наполохані зграйки чайок,
котрі кружляють на тлі
блискотливої морської синяви.
Дивлячись на них,
хочеться заспівати тиху
мерехтливу пісеньку.
Не треба у шоковому стані
довго перебувати,
лише зморшок собі додавати.
Належало б подякувати Долі,
за тодішню щасливу пору.
Корисна річ - вдячність Богові і людям.
Зрозуміла нарешті,
що у розпач впадати ніколи не годиться,
бо річечка Життя сама по собі в'ється,
вражає своєю могутністю та силою.
в першому реченні коми не треба, а краще так: "не світяться мої вікна: війна згасила" або: "світилися мої вікна, та війна згасила", або "світилися мої вікна – війна згасила"; "височінь"; "вмочати в чорнильницю"; "продовжую йти" – штучна мова. можна: "та йду далі вперто, не соромлячись"; вірш гарний
Svitlana_Belyakova відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна за Вашу допомогу та увагу.
Чесно скажу, декілька разів перечитала,
та воно ж своїх помилок не бачиш,
як завжди.
З повагою,
Світлана.
Мудрі і потрібні рядки,торкнулись до глибини душі!Такі роздуми можуть бути у людини,яка добре зрозуміла суть життя і що таке добро і зло,та відчуває людські душі,і бачить там те,що багато з нас ще не збагнув!
Svitlana_Belyakova відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна Вам за Вашу повагу
до моєї творчості.
Щасти Вам,
з повагою,
Світлана.
