Восени плакала калина
крапельками дощовими.
Зимно їй було у хуртовину.
Літом була сонечком зігріта.
Та лише весною відчуває себе молодою.
Поруч з нею квітне рясно бузина,
шипшина запашна, зеленіє травинка -
лугова одежинка.
Річка синя, ніжна,
біжить стрімко, немов
лебедина пісне.
На березі бузок різнокольоровий панує,
красою своєю затьмарює.
Вершина цієї благодаті -
веселки кольори смугасті.
Хатина на березі стоїть,
дитина у садок біжить,
мама воду несе на коромислі,
перетина своє обійстя.
Радіє спокою та буденному життю родини,
Істини баче золотії переливи.
