(за мотивами віршів автора Кості Мордатенка)
***
Вербові перси – неймовірне порівняння,
Туман молочний цідить ранок на світанні,
Цілують сонцем небеса поета в губи,
А він віночком диво-слів наш зір голубить…
***
Яка довкруж краса! Мороз та іній
розвісили гірлянди на гілках,
А сніг, у сонячнім промінні синій,
Кружляє й тане швидко на моїх губах…
***
Словами зацілована – тепер вже не засну,
Як білий цвіт акації, земля лежить в снігу,
А я на крилах спогадів лечу у літепло,
У надзвичайно гарне й мальовниче моє село…
***
У нашому селі, на Шведовій горі
Росте пахуча липа, вже така стара,
Стоїть на варті з ночі й до зорі,
А вдень під нею бешкетує дітвора…
***
Були часи, коли буяли цвітом кручі,
І річка Рось була для мене рідна мати,
Ніколи не забуду рідний край співучий,
І буду вічно пам'ять в серці зберігати…
Я і раніше писала поетичні експромти на твори моїх знайомих поетів, а потім була пауза. Це, Ганно, насправді - не вірш, а 5 відгуків на окремі твори Костянтина